Історія міста
Заліщики – місто на Півдні Тернопільської області, районний центр, залізнична станція. Розташовані на лівому березі річки Дністер, на своєрідному півострові, за 152 км від Тернополя.
Через місто пролягає стратегічна автомагістраль Одеса-Брест; є автобусне й залізничне сполучення з областями України, Молдовою, Польщею, Болгарією, Румунією та іншими країнами.
Географічні координати: 48° 39´ північної широти, 25° 44´ Східної довготи. Територія – 7 кв.км. Населення – 10 тис. осіб.
На території міста знайдено пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, липицької¸ ранньослов’янської і давньоруської культур.
Над берегом Дністра, близько 3-х км на південний – захід Заліщиків, є залишки так званих «валів Траяна»
Назва міста походить, імовірно, від місця проживання його перших поселенців – «за лісом». У документах згадане 1469 - як Залісся, 1493 – як Заліще; нинішня назва від 1578 як містечко зафіксоване близько 1750 на землях однойменного села, яке відтоді називали Старі Заліщики ( нині не існує).
Перша згадка 1340- як про королівське поселення, згодом – як власність Любомірських. 1454- населений пункт належав Теодоринові Бучацькому, 1676 – 1762 – Станіславові Августу Понятовському, згодом до 1938 р. власницею землеволодінь була баронеса Стелла фон Турнау. Також є письмові згадки, датовані 1754 і 1755.
У 1750 Заліщики стали містом. Очевидно, тоді вони отримали свій герб: на червоному тлі міський мур із двома фронтами і вежами, між якими з-за муру виходить золотий єдиноріг. 1766 місто стало королівським і отримало Магдебурське право. На початку 19 ст. були власністю Марціна Яніцького, від 1808- Ігнатія Бруніцького.
1772 Заліщики відійшли до Австрії, в 1774 р. стали центром округу ( циркулу)¸ 1867 повітовим містом. Протягом панування Австрії та Польщі ( 1920-1930-і) поділені на дві громади: Заліщики ( місто) і Старі Заліщики ( село).
Міська громада обмежувалася будинками та городами, не мала ні орного поля , ні фільварків. У російському виданні «Тернопільський край» ( 1810-1815) згадуються Заліщики, що зберегли статус окружного центру.
Нині гербом міста залишається цей самий старовинний герб, аде дещо видозмінений: у центрі ратуша, з-за покрівлі якої видно єдинорога , що готовий до стрибка.
Такою була ратуша 1917
1895 через Заліщики прокладена залізниця. На початку 20 ст. діяли пивоварний і цегельний заводи, два кам’яних кар’єри, гуральня, різьбярська, столярна , слюсарська і шевська майстерні, фабрики повозів, мотуззя, содової води, кондитерська, 3 ресторани, 2 готелі, заїзний дім.
1.09.1899 відкрита державна чоловіча вчительська семінарія ( 1936 реорганізована у гімназію); в ній викладали о.Й.Чаковський, О.Маковей ( 1913-1925 – її директор),
Пам’ятник О.Маковею
Літературознавці О.Жолевич і Т.Залєський; серед учнів – майбутні письменники М.Ломацький, Д.Макогон, І.Федорак, історик, бібліотекар та громадський діяч В.Верига, педагоги М.Базник, М.Вахнюк, П.Гошовський, І.Малюк, С.Паладійчук, видавець і бібліограф І.Калинович, художник В.Ніньовський, композитори Я. Баранецький, Я.Смеречанський , диригенти В.Корінь, С.Корінь, співак І.Григорович, актор Є.Коханенко, релігійний діяч П.Каменецький.
За Австро –Угорщини і Польщі тут працювала семикласна школа з польською мовою навчання. Читальня «Просвіти» в Старих Заліщиках заснована 1897, повітова філія товариства в Заліщиках – у 1903.
1904 – відкрита садівничо-городна школа. Від вересня 1914 до липня 1917 місто займала російська армія. На початку червня 1919 в Заліщиках перебувало керівництво ЗУНР, тут 9 червня Є .Петрушевичу надані повноваження Диктатора республіки. Під час 1-ї Світової війни і національно-визвольних змагань
1918 – 1920 у Легіоні УСС та УГА воювали 26 вихідців із Заліщиків. У 1920-1930-х місто – значний культурний і курортний центр Польщі; діяли три українські адвокатські канцелярії, « Повітовий союз кооператив» , «Руська» ( згодом «Українська народна каса» і «Українбанк»), товариства «Просвіта» ( голова Р.Степанович), «Сільський господар», «Січ» ( голови Д.Кипчак і Ф.Савчук), «Сокіл», «Луг» ( 1930-і рр.- голова М.Волинський (заг.1940), «Союз Українок», «Рідна школа» та інші. Політичну роботу в місті проводили осередки українських партій УНДО, УВО ( від 1922, згодом ОУН).
Після встановлення радянської влади страчено 16 осіб. 24 березня 1944р. в місто увійшла 20-а механізована бригада ( командир А.Бабаджанян) 1-ї гв.танкової армії, згодом 129 –а гв.стрілецька дивізія під командуванням ген.С.Бушева; 6 радянських воїнів удостоєні за визволення Заліщик і форсування Дністра звання Героя Радянського Союзу.
Пам’ятник Героям Дністра
Від липня 1941 до квітня 1944 Заліщики – під гітлерівської окупацією. Під час німецько-радянської війни загинуло 50 жителів села ( 1944-1945 рр). Після повернення радянської влади упродовж 1944-1953 рр за участь у національно-визвольній боротьбі: ув’язнено 35 осіб; загинуло 15 борців ОУН і УПА.
Відомі борці за свободу і незалежність України – вихідці міста : капелан Армії УНР, композитор і дирегент м.Гайворонський ( 1892-1949), стрілець батальйону «Нахтігаль» Я.Гембатюк, лікар , організазійно-зв’язковий референт ОУН ( м), рай.провідник ОУН (м) у Німеччині м.В.Гнатюк (псевдо «Цідилко»; 1917-2001), голова Марійської дружини , член УВО , ОУН С.Долинський ( псевдо «Комар»; загинув 1940р.), голова Українського комітету І.Малюк, підпільник ОУН Я.
Мамалига ( псевдо «Гай»; 1927-1946), працівниця УЧХ , політв’язень Г.Мицько-Свіченюк ( псевдо «Оксана»» ; 1914р.н.), райреферент СБ М.Свіченюк ( псевдо «Лис» 1921-1948), засновник «Української книгарні» Р.Скомороський ( 1903-1952), райреферент пропаганди Б.Українець ( псевдо «Орлик»; 1925-1946), організатор Марійської дружини у заліщицькій гімназії Іван Чукур, радист УПА , дивізійниу С.Юзвенко ( псевдо «Чорний ворон»; 1924-1948), симпатики ОУН та політв’язні О.Красій ( 1927р.н.), М.Свіченюк ( 1925 р.н.).
1940 тут була організована перша сільсько-господарська спілка , яка відновила свою діяльність після закінчення Другої Світової війни. Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці( 1873р.), Пресвятого Серця Христового ( 2002; обидві – УГКЦ), Різдва Пресвятої Богородиці ( 1999 р.; УАПЦ), костьол Св. Станіслава ( 1763; РКЦ), відновлена капличка Божої Матері ( 1992р.).
До 10-річчя Незалежності України споруджено дерев’яну капличку (2001р). Основні арх.пам’ятки: цісарсько-королівськавійськова казарма ( 18ст.; нині приміщенняПТУ), будинок староства і суду ( потім – учит. Семінарія; готель «Старі Заліщики», нині готельно-ресторанний комплекс «Роксоланочка»), палац баронів Бруніцьких ( перебудований 1831 з мисливського двірця в стилі ампір; пізніше відділення лікарні);
Відділення Заліщицької лікарні 2010
Будинок польського товариства «Сокіл» ( 1903, пізніше міський кінотеатр); Народний дім (1908; нині пошта) й інше.
Окраса міста – старовинний заповідний парк над Дністром; тут зростають понад 400 унікальних дерев більш як 40-а видів. На міському цвинтарі – пам’ятний хрест на честь скасування панщини
(1848), надгробки на могилах громадсько-політичного діяча О.Поповича, письменника, педагога і громадського діяча О.Маковея, російських і польських офіцерів війни 1812р., польських повстанців 1863-1864рр., могили автрійських і російських воїнів Першої Світової війни.
На братській могилі радянських воїнів, полеглих у 2-й Світовій війні, споруджено пам’ятник (1958), поряд встановлено хрест на честь загиблих вояків – заліщан ( 1999); поблизу братської могили на постаменті – танк Т -34. Біля шосейного моста 9 травня 1971 року відкрито пам’ятник Героям моста ( скульптори І.Козлик, В.Колесник, архітектор Г.Карасєв).
Неподалік від залізничного моста кам’яний хрест , що його заліщанин І.Томчишин звів у пам’ять про політичних в’язнів , котрих у вагонах підірвали вибухівкою і скинули з моста в р.Дністер відступаючі частини Червоної армії у червні 1941. Встановлено пам’ятник І.Франку ( 1956), О.Маковею ( 1957), Т.Шевченку
(1961; автор усіх скульптор Д.Крвавич), М.Гайворонському (1992; скульптор М.Невеселий), пам’ятний знак О.Кандибі –Ольжичу, який 1928-1929 досліджував у Заліщиках поселення трипільської культури, та монумент Борцям за Волю України ( обидва – 1997; архітектор А.Сорочук). Є пам’ятний хрест членам ОУН і воякам УПА ( 1992), меморіальні таблиці: В.Стефанику, В.Баранику, Т.Шевченку, О.Маковею, письменникові та журналісту П.Ковальчуку, С.Скрипнику (патріарху Мстиславу), котрий у 1923-1925 жив у місті – на будинку міської ради, співакові М.Голинському, споруджено меморіальний комплекс пам’яті Небесної Сотні.
Стелла Небесної Сотні м.Заліщики
У грудні 2007 відкрито пам’ятник політичному діячу, одному з ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху ХХ ст., голові Проводу ОУН Степану Бандері.
Пам’ятник С.Бандері
Нині у місті працюють підприємства « Агробуд», « Арма», « Роммар» та ін. Діють аграрний коледж, ВПУ, гімназія , дві ЗОШ І – ІІІ ст., школа – інтернат, музична , художня і спортивна школи, центр науко-технічної творчості школярів, районний будинок дитячої і юнацької творчості, два дошкільні заклади, держаний краєзнавчий і чотири громадських музеї, районний Будинок народної творчості, бібліотеки, дитячий ревматологічний санаторій, районна лікарня, обласний шпиталь інвалідів і репресованих, обласний протитуберкульозний диспансер.
Тут народилися : педагог, диригент , композитор Я.Баранецький, інженер – архітектор , громадський діяч О.Бараник, діячі культури О. і В.Бачинські, журналісти , літератори, громадські діячі Г. та З. Безкоровайні, релігійний діяч, теолог П.Б.Біланюк, польський учений – економіст , політичний діяч Л.Білинський, поет , прозаїк, публіцист Ян Вика та ін. На сцені у Заліщиках виступали: С.Крушельницька, М.Кропивницький, Г.Крушельницька, М.Садовський, співаки С.Ротару, Н.Яремчук. Зустрічалися з читачами письменники : І. Вільде, Д.Дорошенко., Є. Дудар, Р.Лубківський, М.Павлик, В.Стеваник, О.Теліга, Ю.Федькович, актор І.Миколайчук, польський письменник Ян Каспрович, генерал, майбутній маршал Фінляндії Карл – Густав-Еміль Маннергейм, маршал Польщі Юзеф – Клеменс Пілсудський, американський журналіст Джон Рід та інші відомі діячі.
Поблизу Заліщиків розміщені Жежавський та Обіжевський ботанічні заказники, урочище «Криве».
Місто Заліщики – українська рів’єра